Третий альбом англоязычной минской инди-группы, на этот раз с текстами Дмитрия М. Эпштейна.
инфо
Музыка – Yellow Brick Road
Слова – Дмитрий М. Эпштейн, кроме "Nocturne" – Ян Максимович
YELLOW BRICK ROAD
Ян Максимович – вокал
Кидас Суховей – барабаны
Павел Величко – гитара
Илья Давидович – бас-гитара
В записи также принимали участие:
Антон Рубацкий – клавишные
Владимир Разводовский – бас-гитара (1-11)
Кирилл Маценко – саксофон (2,5)
Андрей Зыль, Арсений Жук – труба (2,5)
наши друзья – хор (2,3,4,5,9,11)
Запись – Кидас Суховей & Ярослав Томило на Sunflowers Studio
Саундпродюсирование, сведение, мастеринг – Кидас Суховей (Dominance Sound Production)
где взять
Приобрести CD на концертах группы или заказть по через мэйл 5657298@gmail.com.
Скачать альбом на сайте Ultra-music.
мнения штатных экспертов
Дмитрий Подберезский
оценка: 9,00
Калі папярэдні альбом гэтага калектыву я ацаніў, паставіўшы моцную 9-ку, дык адносна гэтай праграмы магу сказаць, што, бадай, у верасьні 2010 году з такой ацэнкай не памыліўся. Новы альбом робіць ня меншае ўражаньне.
Найперш зьвяртае на сябе ўвагу дакладная і прадуманая праца з гукам, што праяўляецца як у правядзеньні вакальных партый, так і ва ўжываньні, так бы мовіць, "спэцыяльна запрошаных інструмэнтаў". Гэта, да прыкладу, і смачны хамандаўскі падгалосак у "(Down The) Line At Lies" альбо рыклівы сакс у "Еvery Kiss A Treason". Усё гэта дадае песьням калектыву несамавітую разнастайнасьць, і чым больш услухваешся ў іх, тым больш ловіш гэткія тонкія нюансікі і, адпаведна, тым большае задавальненьне атрымліваеш.
Напэўна на ўсё гэта вельмі станоўча паўплывала пастаянная канцэртная практыка групы, хоць на менскіх афішах апошнім часам гэтую назву сустракаеш неяк гады ў рады... Шкада!
Бо ў гэтым альбоме добрых песень хапае. Не магу сказаць, каб якая адна зь іх мела прэтэнзіі на статус безумоўнага шлягера: гэтага якраз і няма. Але й вышэй названыя песьні, і "Your Spite", "Take It On The Chin" – гэта прафэсыйна выпісаныя і, галоўнае, – гэтак жа прафэсыйна ўвасобленыя нумары, за якія сорамна ня будзе ніколі.
Нездарма ў розных інтэрвію напярэдадні выданьня альбому ўдзельнікі групы не аднойчы казалі пра тое, што яны пасталелі, і гэта адбілася на тым, што яны здолелі ўвасобіць у гэтай праграме. Яно адчуваецца вельмі добра: творчае сталеньне праяўляецца хоць бы ў тым, што група яўна не стаіць на месцы. "Futuremental" даводзіць гэта пераканальна.
Experty.by
Сергей Будкин
оценка: 8,00
Трэці студыйны альбом ад яркіх прадстаўнікоў ангельскамоўнай рок-музыкі зь Беларусі. Калі папярэднія працы вызначаліся рок-н-рольнай легкадумнасьцю, то дыск "Futuremental" атрымаўся больш суворым, у нечым нават напружаным. Ян Максімовіч з паплечнікамі вырашылі пагуляцца ў глэм-рокераў, улічыўшы цяперашнія музычныя тэндэнцыі. Музыкі істотна зьмянілі свой імідж, прынамсі на фотасэсіях, пацяжэлі ды ўскладніліся ў музычным пляне і дасягнулі патрэбнага эфэкту, стварыўшы дасканалую праграму, якая зойдзе на раз-два-тры ў любым Hard Rock Cafе.
Yellow Brick Road зьяўляецца на беларускай сцэне прыкладам працавітасьці. Ім наўрад ці наканавана застацца ў гісторыі нашай музыкі з прычыны абсалютнай неўнікальнасьці творчай прапановы, але нельга не заўважыць, як старанна яны даводзяць свае ідэі да дасканаласьці ў студыі. У пляне гучаньня "Futuremental" – бадай, найлепшы беларускі дыск году. Чаго вартая толькі песьня "Every Kiss", а адну з цэнтравых рэчаў на альбоме "Your Spite" наогул карціць параўнаць з "Inertiatic ESP" The Mars Volta. Да такога дахазьяжджальнага саўнду, як у амэрыканцаў, хлопцам далекавата, але фішку яны схапілі яўна.
Толькі вось вакал… Ян, канечне, ня Гілан, але мае моцны голас, праўда, без хітрынкі ён, без надрыву такога прыроднага, тру-рок-н-рольнага, а таму пераважа не кранае і слухаць доўгі час яго напружна. І яшчэ ў Yellow Brick Road сур’ёзная праблема з гітом, бо адсутнічае ён. "Futuremental" таксама не дорыць таго, што магло б надоўга затрымацца ў памяці. Хіба толькі гожанькі рэверанс у бок Led Zeppelin "Get A Life", але ж тое ўзровень усяго толькі добра падкаванага кавэр-бэнду. Выглядае на тое, што гурт ужо напісаў сваю найлепшую песьню – "30’s" з папярэдняга альбому "Honeymoon". Выхад адзін – ім трэба раззлавацца, ці з нагоды гэтай рэцэнзіі, ці з нагоды панаваньня ўсеагульнай несправядлівасьці, ды запісаць сапраўды бязьлітасны і, што галоўнае, арыгінальны рок-альбом. Здольнасьці на тое яны яўна маюць.
Budzma.org
Дмитрий Безкоровайный
оценка: 8,00
Первые прослушивания альбома получились весьма напряженными – от заводных рок-н-роллов группа ушла еще дальше в сторону сложносочиненного альтернативного арт-рока, где песни скорее являются составными частями одного большого аудиоспектакля. Хорошо срежиссированного, тщательно аранжированного и скрупулезно записанного. Никаких разудалых прямолинейных рок-гимнов вроде "Sell Your Soul To R’n’R" – сугубо витиеватые рок-поэмы. Поэтому выложенные для скачки четыре песни альбома слушать не рекомендую – испортите себе впечатление.
С концептуальностью даже немного переборщили – поначалу кажется, что творческие амбиции полностью взяли верх над рациональной достаточностью. Хотя раза с десятого мысли идут в другом направлении: добавить бы сюда пару хитов, сделать сценическую постановку и могла бы получиться современная рок-классика. Только важно все же объяснить публике сюжет, а то загадка "Futuremental" пока что так и осталась нераскрытой.
Отдельно хочется отметить тексты Дмитрия Эпштейна – в песнях прибавилось содержания, основательности и хорошей лексики. Если бы еще вокал позволял услышать все в них заложенное, было бы вообще прекрасно – уж пусть вокалист Ян Максимович и звукорежиссер/барабанщик Женя Суховей сами разберутся, кто виноват и что делать. Но все это скорее небольшие недочеты – сама работа масштабная и впечатляющая.
Experty.by
Олег Климов
оценка: 6,00
Группа – один из форпостов отечественной англоязычной современной и ретро-рок-музыки. Если не знать, что перед нами коллектив с постсоветского пространства, то ему вполне можно приписать какое-нибудь зарубежное гражданство – настолько по-зарубежному звучит команда. Звезд отдельных с неба в виде безусловных шлягеров бэнд не хватает, но берет слушателя своим общим созвездием.
В Беларуси есть группы, у которых это общее, как бы трендовое звучание, выглядит анахронизмом либо неудачной шуткой/подражательством братьям нашим старшим, допустим, с туманного Альбиона. А вот на месте организаторов фестиваля в "Glastobury" выступить на этом празднике мейнстримовой непопсовой песни Yellow Brick Road я пригласил бы. "Your Spite", "Get A Life" и "Witch’s Blue" – приятные психодельчики.
Experty.by
ВНИМАНИЕ!
Каждый пользователь может выставить свою оценку этому диску в течение 15 дней с момента публикации рецензии. На основе оценок зарегистрированных пользователей будет вручена отдельная награда "Experty.by" по итогам 2012 года.
Выставить оценку можно зарегистрировавшись на Experty.by ИЛИ залогинившись на сайт с помощью данных вашего эккаунта на любой из следующих социальных сетей: Facebook, Вконтакте, Livejournal. Затем зайдите на эту же страницу и выберите нужную оценку в специальном блоке. Вы можете также оставить свой комментарий.
список проголосовавших по оценкам:
Комментарии
lf
Если слушать ни как музыкант, а как испорченный слушатель, и отвлечься от поисков чего то, - то супер! Это лучше былого - труд, граммотно. Led Zeppelin рулит! Так держать, молодцы.
Последний трек явно
Последний трек явно выделяется - в приятную сторону, разумеется.
Скачать альбом
Скачать альбом можно на сайте Ultra-Music - http://ultra-music.com/news/11810
действительно достойно) очень
действительно достойно) очень интересно прочувствовать атмосферу выступления вживую и составить полную картину